С-пептид – білок, який утворюється в процесі активізації інсуліну ферментами - пептидазами. Поки інсулін з’єднаний із С-пептидом, він позбавлений гормональної активності. Це дозволяє підшлунковій залозі утворювати запаси інсуліну у вигляді неактивної сполуки (проінсуліну). Під час активації на одну молекулу інсуліну утворюється одна молекула цього білку. Разом з інсуліном він поступає в кров і виводиться з організму нирками, на відміну від інсуліну, який переробляється тканинами печінки.
С-пептид стабільніший і виводиться значно повільніше, ніж інсулін, незважаючи на те, що вони утворюються в однакових кількостях. Після утворення в підшлунковій залозі, інсулін потрапляє з током крові у печінку, де він тимчасово утримується, і тільки після того поступає в кров. Як результат - концентрація інсуліну в крові недостатньо точно показує рівень його синтезу. До того ж, на концентрацію інсуліну впливають і зовнішні фактори, у тому числі захворювання аутоімуного характеру, хвороби нирок та печінки тощо.
Вміст С-пептиду в крові приблизно в 5 разів більший порівняно із інсуліном - це робить його зручним матеріалом для діагностики. Його визначення має ряд переваг в порівнянні з інсуліном: рівень С-пептиду не залежить від зазначених вище факторів включно із вмістом глюкози в крові. Він не затримується в печінці та його концентрація не змінюється навіть при введенні інсуліну, що важливо при обстеженні хворих цукровим діабетом першого типу (інсулінозалежна форма, яка зустрічається досить рідко - до 0,5% всіх випадків діабету). Тобто: скільки інсуліну виробилось в підшлунковій залозі самого пацієнта точно відображено концентрацією саме С-пептиду. Тому, на практиці частіше визначають концентрацію саме С-пептиду, а не інсуліну.
Цукровий діабет першого типу виникає внаслідок пошкодження клітин підшлункової залози автоімунного характеру. Як результат - зменшується надходження інсуліну в кров, із важкими наслідками: в тканини надходить менше глюкози, починається енергетичне голодування клітин. Інсулін виробляється бета-клітинами підшлункової залози, тому контроль їхніх функцій життєво необхідний для прогнозування розвитку хвороби. Щодо цукрового діабету другого типу, то він є наслідком порушення синтезу інсуліну або ж чутливості тканин до цього гормону. Клінічні симптоми, характерні для захворювання, в такому випадку можуть спостерігатись навіть при нормальному рівні інсуліну в крові.
Незважаючи на зазначені відмінності між формами діабету, аналіз на вміст С-пептиду в крові єдиний дозволяє однозначно оцінити функцію бета-клітин підшлункової залози. Отже, для пацієнтів із вперше діагностованою гіперглікемією (збільшенням рівня глюкози в крові), його визначення дозволяє відрізнити форми діабету.
Крім того, оцінка рівня С-пептида особливо важлива при діагностуванні і контролі лікування рідкісного захворювання інсуліноми – пухлини, яка синтезує інсулін. Збільшення його рівня вказує на рецидив пухлини після її успішного лікування або на утворення метастазів.
Підготовка до аналізу
Взяття крові на С –пептід рекомендовано проводити в ранкові години, якщо інший час не вказано лікарем.
Вірогідним результат буде лише в тому випадку, якщо забір крові проводиться натщесерце. За 24 години до взяття крові слід обмежити жирну і смажену їжу, виключити алкоголь. Останній прийом їжі повинен відбутися за 8 - 12 годин до забору матеріалу. Дозволяється пити тільки чисту негазовану воду.
Обговоріть з лікарем прийом лікарських препаратів. За два тижні до обстеження повинен припинитися прийом всіх лікарських препаратів. Якщо прийом деяких з них є обов'язковим, його дозування і назва вказується в направленні.
Не здавайте аналіз крові відразу після рентгенографії, флюорографії, УЗД, фізіопроцедур. Напередодні необхідно виключити спортивні тренування і емоційне перенапруження.
Перед забором крові бажано 60 хвилин не курити та 15-30 хвилин перебувати в спокійному стані.
Матеріал: сироватка або плазма крові